Кримські гори.

Географічне положення. Кримські гори розміщені на півдні Кримського півострова і безпосередньо прилягають до глибоководного Чорного моря (жал. 94). Це єдина гірська система на великому приморському прикордонні нашої країни. Вона відіграє важливу кліматотвірну роль, захищаючи від холодних північних впливів вузьку приморську смугу Південного берега Криму.

Кримські гори простягаються на 180 км з південного заходу на північний схід, від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля Феодосії. Найбільша ширина гір — 60 км. В північно-східній частині вони звужуються до 4-10 км. Це унікальна гірська країна. За особливістю тектонічних процесів, форм рельєфу, площею вони істотно відрізняються від інших гір альпійської епохи горотворення. Площа Кримських гір у кілька разів менша від площі Карпат чи Кавказу, між якими вони розміщені.

Мінерально-сировинними ресурсами Кримських гір є різноманітні будівельні матеріали: мармур, пиляльний вапняк, цементна сировина. Трапляються бентонітові глини, флюсовий вапняк, гірський кришталь, агат, опал, яшма, аметист та ін.

У мезозойську еру в Криму відбувалися вулканічні процеси, що підтверджується наявністю згаслих вулканів, вулканічних бомб; виходами лави, туфів тощо. Вулканічне походження має, зокрема, згаслий вулканічний масив Карадаг (574 м), що підноситься на крайньому сході Кримських гір.

У рельєфі Кримських гір чітко виявлені три паралельні пасма, розділені повздовжніми міжпасмовими зниженнями. Найвищим є Головне, або Південне, пасмо, що простягається від Балаклави на заході до мису Іллі на сході. Південні схили Головного пасма круто обриваються до Чорного моря, північні — пологі. Головне пасмо розділене тектонічними розломами на столоподібні масиви, плескаті безлісі вершини яких називають яйлами. Вони починаються з південного заходу Байдарською яйлою. Далі підносяться Ай-Петринська, Ялтинська, Нікітська, Гурзуфська яйли, Бабуган-яйла (мал. 95), Чатир-Даг, Демерджі-яйла, Довгоруківська яйла, Карабі-яйла. Карабі-яйла крайня на сході і найбільша. Невеликі яйли безіменні. На Бабуган-яйлі знаходиться найвища вершина Кримських гір - Роман-Кош - 1545 м.

Клімат Кримських гір помірно континентальний. Південному берегу Криму, який є складовою частиною Кримських гір, властиві риси клімату північних субтропіків. Температура найхолоднішого місяця року змінюється від -3,8°С в горах до +1...+4°С на Південному березі Криму, найтеплішого — відповідно від +15,6 до +24°С. Річний радіаційний баланс в горах становить близько 1973 МДж/м2, на Південному березі Криму — 2332-2488 МДж/м2 - найвищий показник в Україні.

Кримські гори характеризуються значною кількістю опадів, які залежать від висоти, напрямів простягання гірських хребтів і міжгірних долин Пересічна кількість опадів тут коливається від 900 до 1100 мм. У передгір'ях знижується до 500-600 мм, на Південному березі Криму — до 300-600 мм.

На Південному березі Криму в холодну пору переважають опади у вигляді дощу. Сніг узимку випадає лише на значних висотах. У Кримських горах, особливо в південно-східній частині чорноморського узбережжя, бувають селі, а також зливові дощі, які спричинюють ерозію ґрунтів та інші негативні явища. Кримські гори це регіон України з найінтенсивнішим випаданням граду (6-8 днів на рік).

Узимку з високих, вкритих снігом, Кримських гір (яйли Ай-Петринська, Нікітська, Бабуган-яйла, Чатир-Даг) сходять снігові лавини, ліквідація руйнівних наслідків яких вимагає значних коштів.

У Кримських горах, найчастіше навесні і восени, дмуть сухі і теплі вітри — фени, їх тривалість невелика — від кількох годин до кількох діб. Фени спричинюють танення снігу, сходження снігових лавин. Для прибережних районів гір характерні бризові вітри.

Гори відіграють провідну роль у формуванні водних ресурсів усього Криму як поверхневих, так і підземних. Річки, що беруть початок у горах, впадають у Чорне і Азовське моря. Вони короткі, з нерівномірним стоком. Найбільші з них беруть початок з Головного пасма і несуть свої води у північно-західному, північному і частково північно-східному напрямах. Долини річок подекуди каньйоноподібні. Живлення річок Кримських гір переважно дощове. Частина річок живиться підземними і сніговими водами. З північних схилів течуть Чорна, Бельбек, Кача, Салгир; з південних - Учансу, Дерекойка та ін. Деякі річки влітку пересихають. На річці Чорна споруджено Чорнорічинське, на річці Салгир Сімферопольське водосховища, води яких використовують для потреб населення і господарства прилеглих вододефіцитних районів.

Кримським горам властива висотна поясність. Це стосується багатьох компонентів природи - клімату, водних ресурсів і, особливо, ґрунтового покриву та рослинності. Висотна поясність гірського Криму має свою специфіку. Якщо, наприклад, у Карпатах вище від лісової зони поширені субальпійська та альпійська зони (полонини), то в нижчих Кримських горах лісовий пояс обривається на плоских слабохвилястих яйлах на висотах 750-1000 м і 1200-1450 м степовим поясом. Тут ніби порушується висотна поясність: степовий пояс розміщується не нижче, а вище від лісової смуги. Це явище типове тільки для Кримських гір. Пояснюється воно тим, що на плоских яйлах, сформованих з вапнякових порід, дуже розвинутий карст. У карстові порожнини стікають дощові води, яких тут випадає вдвічі-втричі більше, ніж у передгірних регіонах. Тому вологість ґрунту, яка є важливим ґрунтотворним чинником, тут приблизно така сама, як і в лісовій і лісостеповій смугах, що лежать нижче.

Загрузка...

Ґрунтовий покрив Кримських гір різноманітний і підпорядкований висотній поясності. В передгір'ї переважають чорноземи, що сформувалися на карбонатних породах, дерново-карбонатні, коричневі ґрунти. У гірсько-лісовій зоні — буроземи, на яйлах — гірсько-лучні чорноземоподібні і гірські чорноземи.

У горах, особливо в менш освоєних у сільськогосподарському відношенні середньогірних районах, порівняно добре збереглася природна, переважно лісова рослинність. Це пояснюється суворим регулюванням вирубок лісів і проведенням широкомасштабних природоохоронних заходів. Частка площі природоохоронного фонду тут становить близько 10% усієї території Кримських гір — найвищий показник природно-географічних зон і гірських країн нашої держави.

Велику площу Кримських гір займають ліси (97% площі лісових масивів усього Криму). Ліси поширені в усіх районах середньогір'я і низькогір'я Криму. У горах Криму переважають дубові ліси (діброви), на які припадає майже дві третини всіх лісових масивів; близько третини лісової площі зайнято буком і сосною. Значно поширені також граб, глід, тис ягідний, ліщина, шипшина, терен та ін. Гірський Крим є важливим районом вирощування і заготівлі лікарських рослин. На передгір'ях і яйлах росте лучно-степова рослинність, у нижній сухій частині Південного берега Криму — переважно ксерофітна (посухостійка), вічнозелена садово-паркова (кипарис, магнолія, мирт, лавр, дрік та ін.) рослинність, низькорослі ліси (мал. 98, 99). Ліси виконують різнопланові функції рекреаційні, природозахисні та iнші.

Тваринний світ Кримських гір різноманітний. Тут водяться характерні для прилеглих територій види, а також релікти: звичайний кримський олень, борсук, лисиця, дика свиня та ін. З рідкісних птахів трапляються чорний гриф, соколи сапсан і балабан та ін. Різноманітний світ плазунів (безногий жовтопуз, леопардовий полоз та ін.), земноводних (жаби, ящірки, тритони та ін.), молюсків, комах, павукоподібних та ін.




Ответить

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Вы можете использовать HTML- теги и атрибуты:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

66 − 62 =